-
Іспит
два тижні мені на все про все..
Старий хрипло засміявся:
— ти ж розумієш, що мене призначино суддею і приймальником твого екзамену?
я зітхнув.
ну шо сказати, я не дуже тішився такими перспективами. мене вони геть не заводили і ну зовсім не мотивували.
в нашій парі — Васько і я, перший — тяжів до Старого, намагався у всьому слідувати його настановам, приймав його правила і охоче виконував його настанови, а другий, тобто — я, навпаки, «славився» бунтарством, неприйняттям і «партизанщиною», своєю якоюсь, на думку Старого — хибною і якось навіть «невідворотною». Старий нас звав Серце і Душа.
Васько був Серцем. він був справжнім Учнем Старого, волонтером і добровольцем.. не було кращого учня, напевно, у чаклуна. годі такого шукати..
Васько, колишній десантник, був сміливим, затятим, а ще захопливим страшенно. на жаль, оте вчення, попри всю Васькову старанність і самовідданість приносило йому мало користі і дуже слабо вдавалося до практичної реалізації.. він страшенно переживав, мало не до сліз часом, але, разом з тим — сильно втрапляв під особистий вплив харизми Старого. через відчуття якоїсь своєї «провини».