Повадилась какая-то Шишига-недотепа...

Малевича "Черный квадрат" пусть станет солнечным кругом!

Бесті, сцена третя
раздумье
poyeliku
Оригинал взят у 0navaho0 в Бесті, сцена третя
прожити без неї день.. знати, що вона десь поряд, отак би захотів - прибіг би під її вікна, свиснув-крикнув, вона би почула, і вибігла би..
а прожити цей день без неї
я не знав, що буде так важко.

******************************

Читать дальше...Свернуть )

Початок індіянської оповіді за порядковими номерами

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"

6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком

7. Вождь и Шаман

9.. Бесті повертається, сцена перша

10. Бесті, сцена друга. .

11. Два сни, невеличким вкрапленням.


Два сни, невеличким вкрапленням
раздумье
poyeliku
Оригинал взят у 0navaho0 в Два сни, невеличким вкрапленням
в той свій індіянський період (і то я вже потім помітив, згодом, ближче до тепер) я майже перестав заглядати в дзеркала.
то відбувалося якось автоматично. от зараз, в це своє теперішнє, і до того періоду, і одразу після нього, я, як і всі нормальні здорові чоловіки, зиркав і зиркаю на своє відображення доволі часто, і не тільки у ванній кімнаті, чистячи зуби чи вмиваючись. дивлюсь у дзеркала просто щоби помилуватись собою (так, аякже), перевірити чи все в мене гаразд із зачіскою, чи комір куртки лежить добре, чи де зрадливий локон не вибився і не стирчить індіянським пером.
є ще дзеркала у коридорі, на дверях шафи-купе, в машині, у вітринах магазинів теж добряче видно.. а тоді, саме тоді, я наче свідомо уникав зазирати у дзеркала.
як навмисно, чи як за правило.
і я навіть не знаю, чи то було Моє рішення.
от що саме дивно

************************************

Читать дальше...Свернуть )

Початок індіянської оповіді за порядковими номерами

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"

6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком

7. Вождь и Шаман

9.. Бесті повертається, сцена перша

10. Бесті, сцена друга.


Бесті. сцена друга.
раздумье
poyeliku
Оригинал взят у 0navaho0 в Бесті. сцена друга.
моє серце битись перестало, здалося, викинуло білий рушник на ринг, біле простирадло вивішало з вікна, впало на свої сердешні коліна, свої руки догори звело:
- не стріляй..
коли вона опинилась поряд

Читать дальше...Свернуть )

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"

6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком

7. Вождь и Шаман

9.. Бесті повертається, сцена перша


Бесті повертається, сцена перша
раздумье
poyeliku

Indian stories для этой ночи

Оригинал взят у 0navaho0 в Бесті повертається, сцена перша

увесь день як мантри читав, її ім"я, її слова повторював як заклинання, слова що їй сказав
і чекати несила, ох чекати то випробування крижаної води по розпеченому залізу - шипінням молекул
або міцніше стане сталлю, або крихким, прогорить і трісне
я Шаман, клан Вовків, і до мене йде Вовчиця

Читать дальше...Свернуть )

Попередні частини розповіді індіянця:

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"

6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком

7. Вождь и Шаман


Старий і новий Шаман.
раздумье
poyeliku
Оригинал взят у 0navaho0 в Старий і новий Шаман.

Попередні частини розповіді індіянця:

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"

6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком

7. Вождь и Шаман


Вождь і Шаман
раздумье
poyeliku

Попередні частини розповіді індіянця:

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

5. пишемо "коваль",читаємо"індіанець"

6. про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком

Оригинал взят у 0navaho0 в Вождь і Шаман

я завис межи світами, я загубився на тонкій межі між реальним і тим, чому навіть не збирався знаходити жодного пояснення
в мене їх просто не було, пояснень, а ще..
я зовсім не мав на них сили

мій ВождьСвернуть )


про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком
раздумье
poyeliku

В нічне з індіянцем

Оригинал взят у 0navaho0 в про Бесті і Білий вігвам трохи, натяком


пишемо "коваль", читаєм "індіанець"
раздумье
poyeliku

Попередні частини розповіді індіянця:

1. скорена Бастієнна

2. я назвав її Бастієнна, Бесті

3. Вовчиця

4. сон Вовчиці

Оригинал взят у 0navaho0 в пишемо "коваль", читаєм "індіанець"


сон Вовчиці
раздумье
poyeliku

Початок в попередніх постах за хронологією

скорена Бастієнна

я назвав її Бастієнна, Бесті

Вовчиця

Оригинал взят у 0navaho0 в сон Вовчиці


Вовчиця
раздумье
poyeliku

початок в попередніх постах

Оригинал взят у 0navaho0 в Вовчиця

наступного ранку я прокинувся од того, що уві сні згадав, що ми з Бесті не домовились про сьогодні. ми не домовились ні про завтра, ані про післязавтра. ми взагалі нічого не говорили про те, що нам робити, як бути далі, який у нас план?!
чи щось все-таки говорили, просто я не пам"ятав?
чорт забирай!

я загарчав, вхопивши зубами край ковдри.
проте мати почула.
от як матері таке чують?
- що там, сину? - її голос з кухні привів мене до тями остаточно

- та нічо, мам. просто не хочеться прокидатись.
- ну то й спи собі. запізнися сьогодні на роботу. ми й без тебе упораємось.
моя розумна і розважлива ма.
я не казав, що працюю у неї на підприємстві? так от, я працюю у неї на підприємстві. у неї свій великий магазин промислових товарів. перший у нашому районі приватний магазин, третій у області.

то був початок 90-х. все тільки-но починалося. ще навіть бандитів не було дуже видно.

"ну то й спи собі", ха!
якби то можна було собі просто спати. я звівся на ноги і до столу. розгріб свої записи трохи, щось написав, щось відклав на потім, посортував написане раніше.
потім пішов поснідав, коли покликали. за столом вітчим сказав, що я охляв, що в мене очі позападалися, що я схожий на ув"язненого в бігах. жартома сказав. у нього завжди грубі, недолугі жарти, і він може сміятися з набитим ротом. і так же, з набитим ротом, говорити.
він міг то сказати співчутливо, але він сказав як жарт. і сам розсміявся свому жарту.

наші матері завжди по розлученні знаходять таких персонажів на заміну нашим батькам, чи то мені одному так "поталанило"? тому шо мій був конкретний дибіл. але мамі було з ним добре. він її смішив, він добре вмів прикрашати її важкі будні. і я з цим мусів миритися.

я не став запізнюватися. поїхав з ними на роботу. включився в процес.

в обідню перерву я вийшов надвір, обійшов будівлю щоб подалі від людей та сів на дерев"яний ящик під стіною подумати над подальшим планом дій.

наді мною, над моїм світом хмурило брови травневе небо, просто на очах знявся вітер, легкий і прохолодний, з тих вітрів-предвісників, котрі віщують погану погоду. тільки цього не бракувало.
і от що робити?

я думав
наше з Бесті зближення, таке раптове, таке нищівне, воно не дало нам ніяких шансів оговтатися, я певен, що ми просто не приймали ніяких свідомих рішень.. мене, і її, нас обидвох, наче знесло з наших стежок раптовим цунамі пристрасті, відкинуло кудись в таку далечінь, в таке закордоння, звідки нам вигрібати доведеться ой як довго..

я думав
адже я дуже обережний. я сторожкий. в мене завжди ніс по вітру, завжди недовіра до світу навколо, до звуків, рухів, найменшої зміни вологості та появи нових запахів, в мене завжди включений пошук небезпеки, увімкнуте вагання, завжди переді мною важкий вибір найменш важкого шляху, найбільш безпечного.. ой не дурно мій тотемний звірисько - це вовк-далекобійник, сіроманець, що прирік себе на одвічну боротьбу за виживання..
я обережний.
і тут вона, Вовчиця.
Вовчиця

я думав
то єдине раціональне, що я можу вгледіти
Бесті - Вовчиця-рейдерка. вона така ж як і я. до того ж, вона перша мене побачила на лоні простору, чи мою тінь, вчула мій запах, вона першою вигледіла мене на великій відстані, і непомітно, зберігаючи всі перестороги, аби я навіть не запідозрив про її присутність в моїй зоні досяжності, вона тихо йшла за мною, зупинялася, коли зупинявся я, бігла, коли я зривався на біг, вкладалася спочивати, коли вкладався я..
вона більше ризикувала, адже я забирав найбільшу частку її уваги, і вона ставала більше вразливою зовсібіч.. найпевніше, Вовчиця знає якісь дивні секрети, яких мені, Вовку, не пізнати ніколи..секрети виживання і пошуку Вовка, і як зробити так, щоби їм обидвом вціліти в цьому ворожому для нас світі..

я думав,
сидячи на тому дерев"яному ящику під стіною, під похмурим небом, що я недаремно назвав її Бесті, справді як Вовчицю, не людину, не просто людину..
недаремно я її так назав.
я..

я думав
а небо чорніло над моєю головою, і вітер набирав сили, курява знялася край дороги.. і я згадав щось, якось тишком, зовсім випадково, зовсім непомітним слідом, краєм ока помітив як наче зламану гілочку десь поодаль і нітрохи не здивувався.. я згадав, як з"явилося ім"я Бесті в моїй голові



я згадав
його прошепотів мені хтось інший, той, "суфлер", прошепотів тихо, в саме вухо і як наче одним лиш подихом дмухнув його в мою власну череду думок, у їх послідовність, коли я засинав, провалювався в невідоме і переді мною була вона..
моя Вовчиця, котру я обіймав в той момент, коло якої танцював свій вовчий танок любові, вибору
вовчого вінчання


ВовчицяСвернуть )

?

Log in